Іздрик "Таке"
«І коли перегорить останній запобіжник, перед тим, як назавжди зануритися в спокій, ти обов’язково почуєш неголосне «ку-ку». То накує тобі довгий вік білочка, пролітаючи над дуплом місячної зозульки.»
Іздрик
Цьогорічний Львівський Форум Видавців порадував своїх прихильників презентацією книги Юрка Іздрика «Таке», яка відбулася у «Дзизі».
З анотації до книги:
«Це книга про чоловіків і жінок,
про звірят і птахів,
а також про рослини, вітер,
землю, дощ та інші Господні дари.
Коротше, тро таке.
Іздрик»
За словами автора коли він писав цей текст, його перло.
Іздрик у своїй новій книзі, як завжди, грає словами, що видно вже навіть на обкладинці (назву можна трактувати і як англійське «Take»), жонглює ним і створює з них цілісну мозаїку, свій власний «внутрішній дагестан» та «непал». Копирсається в своїй підсвідомості, черепній коробці – «темниці»; називає себе Петром-пустотою («пустота на ймення Петро, що тричі відреклася від Тебе, і та сама пустота, в котру Ти жбурнув ключі від раю. Сподіваюся, тобі не потрібно пояснювати, що він – це я, і що ключі Твої в мені…»), – час-від-часу заговорює з Богом, чи то пак, радше заграє з ним, як і з читачем; апелює до Ніцше – вигадавши собі Зару Тлусту в купі з Ілоною Ц.; і до Прохацька з його «НепрОстими» пишучи про «тяжОлих» людей, які «довели цей світ до ручки»; і до Пелевіна з його «Числами»; також згадує лікування від алкоголізму у психіатричній лікарні – переосмислюючи свій досвід, такі собі оспівування алко-божевілля та свободи(без божевілля та алкоголю), як наслідок, маємо пропагування альтернативного джерела «енергії» – трави.
Так, Іздрик складний для сприймання, його можна розуміти чи не розуміти взагалі.
Так, його можна трактувати як забажається і знаходити новий зміст в кожному реченні.
Так, Іздрика можна любити чи ненавидіти, йому від того буде не тепло й не холодно.
Книга – тупо геніальна, геніально не тупа, коротше, варта уваги та прочитання !
лично моё мнение: очень нравится книга, я ещё не дочитала, но интересно и читаю с большим удовольствием, понимая и сопереживая автору. хотя, многим не нравится, говорят, что трудно читается и воспринимается.
книга відверта. її необхідно читати у відповідному стані, аби перейнятися настроєм твору.
сподобалася.
рекомендую
В книзі є багато цікавих речей. Часом справді важко читається, але дійсно усе можна трактувати на свій манір.
Близька мені.
приятно, что есть люди, которые понимают такую литературу
А мне неприятно, что есть люди, которые так и не поняв больше половины, боятся в этом признаться, потому что кто-то сказал, что эта книга якобы написана "глубоко", а всем хочется выглядеть умными и глубокомысленными, не так ли? Хотя там просто херня! И так во всем! Стоит приукрасить какашку, разрекламировать ее нескольким "авторитетными" мнениями, как вдруг некоторым она "как бы уже и неплохо пахнет"... Обидно...
Купив недавно цю книгу. Для сприйняття там доступно відсотків 20-30 тексту. Все інше – суцільний брєд шизофреніка! І це не тому що я обмежена людина, як хтось може зауважити. Слідуючи цій логіці можна завжди писати такий от брєд, мотивуючи його тим, що, мовляв, це просто дуже глибокі роздуми, недоступні розумінню пересічного громадянина, а тому всі, хто цей "брєд" не розуміє – просто недолугі, неглибокомислячі і обмежені недолюди. Насправді все навпаки. Це не обмеженість деяких людей не дозволяє розуміти всю "глибину" роздумів автора, а бредовість і маразматичність цього витвору унеможливлює його розуміння психічно здоровою людиною. Так що ті, хто не зрозумів більше половини- не хвилюйтесь, ви – цілком здорові адекватні люди. А тих, кому все зрозуміло, мені відверто шкода, бо вони такі ж психи-шизофреніки, як і автор)) Насолоджуйтесь далі і проймайтесь всією глибиною того неповторного брєду! Таке враження що автор або шизофренік, або щось приймає, або просто вирішив поглузувати з читачів, типо: "а напишу-но я хрєнотєнь, все що в голову прийде, видаючи це за глибокі роздуми, а читачі хай ламають голову, що ж я мав на увазі". Хоча таки дещо мені сподобалось, дещо я для себе там навіть знайшов... Але, повторюсь, 20-30 відсотків... Шановний авторе, пиши не для себе, а для читача! Може тобі там все і зрозуміло, але це потрібно вміти донести...
Цілком згідна. Деякі роздуми подобаються. Але нема того ефекту "читати до останньої сторінки і до ранку". Взагалі, напевно, нічого не запам’ятаю з цієї книжки... Не бачу явного зв’язку, таке враження що можна читати з будь-якого місця.
Захоплена книгою) Хоч до Іздрика ставлюсь насторожжено. Після прочитання одразу написалась стаття – http://litera.blox.ua/2010/01/Peredrizdvyanij-miks-vid-Yuriya-Izdrika.html
ну це вже реклама пішла)))
Частково згідна з Володимир(Днєпр), книга дуже важка для сприйняття, особливо не сподобалась нецензурна лексика, на мою думку, вона не варта нагороди ВВС та хороших відгуків.